05.10.2022
Чим цікава професія будівника?
(інформація із зустрічі представика Одеської державної академії Будівництва та архітектури з учнями 11 класів ліцею №3, вересень 2022)
Професія будівельника завжди була затребувана. Але зараз необхідність в підготовці кваліфікованих спеціалістів зростає суттєво. Після перемоги України потрібно буде відновлювати і ремонтувати не тільки окремі будинки, чи вулиці, а райони, села і цілі міста. Будувати, використовуючи сучасні матеріали і технології. Нові будівлі мають відповідати світовим стандартам і ті стандарти і технологіїї повинні опанувати молоді добре підготовлені проектувальники і будівельники. Ми пропонуємо Вам обрати одну з багаточисельних спеціалізацій будівельного напрямку і приєднатись до нашої спільноти.
Кожний абітурієнт стикається з переліком проблем. Що обирати, як у величезному масиві інформації розібратися, де правда, а де недоброякісна реклама, що має значення при спілкуванні з представниками різних навчальних закладів і ще безліч питань, відповіді на які знайти дуже важко. Проблема в тому, що правила і умови прийому швидко змінюються і ті люди, які можуть дати Вам пораду, користуються своїм досвідом, набутим багато років тому і який, як правило, вже не відповідає реальним умовам навчання у вищому навчальному закладі. Результатом є велика кількість помилок, які роблять абітурієнти та їхні батьки під час вступної кампанії.
При виборі майбутній спеціальності треба звернути увагу на наступне:
- в якості кого Ви себе бачите після отримання диплому і чи відповідає це вашому характеру і звичкам. Наприклад, якщо Ви будете працювати проектувальником, то більшість часу проводитеме в офісі в теплому комфортному приміщенні за компьютером. Карьєрний шлях до головного інженера чи архітектора або організація особистого бізнесу, як власника проектної організації. Якщо Ви обираєте будмайданчик, то це робота на свіжому повітрі і карьєра від виконроба до керівника і власника будівельної організації;
- далі треба подумати про те, чи буде через декілька років існувати в нашому цифровому світі обрана спеціальність. Я думаю всі звернули увагу з якою швидкістю додаток «Дія» в смартфоні впроваджується в життя. Але це також означає, що певні категорії робітників втрачають роботу. Вони вже не потрібні, за них працює парограмне забезпечення. І кількість таких відмираючих спеціальностей зростає. Якщо порівняти якість автоперекладача з іноземної мови десятирічної давнини і сучасного, то все стане зрозумілим з переспективами професії перекладача. Щодо будівництва, то такої загрози не існує. Зміна будівельних технологій процеси прискорює, але замінити людину в проектній організації, чи на будівництві дуже складно;
- слід проаналізувати стан цієї професії в глобальному світі. Тобто математика, фізика чи робота будівельних конструкцій однакова будь в якій країні. А наприклад з юриспруденцією чи економікою можуть виникнути проблеми;
- обираючи вищий навчальний заклад треба звернути увагу на рік заснування. Навчальні і наукові школи не утворюються за 5-10 років. Методична підготовка, тобто якість підручників, допоміжних матеріалів плюс кадровий склад викладачів створюється поступово десятиріччами. Наша академія готує фахівців будівельної галузі вже більше ніж 90 років;
Також треба бути уважними при передачі оригіналів Ваших документів до обраного навчального закладу. Це треба робити після успішного складання ЗНО і оприлюднення списків, зарахованих до вступу. Я сподіваюсь, що зараз вже всі знають, що Ви маєте змогу подати заяву до різних навчальних закладів. Все це виконується он лайн і головним документом є вибір приоритетів. Тобто, якщо Ви обрали п'ять навчальних закладів, то серед них буде хтось, кого Ви поставили на першу позицію (це перший, або вищий пріорітет), а когось на останню. Якщо Ви зараховані до бюджетного місця по першому пріорітету, то Ви вже не можете поступити на бюджетне місце в інші навчальні заклади, які Ви визначили за другим - п'ятим пріорітетами. Далі, коли Ви принесли паперовий оригінал документа про середню освіту в обраний навчальний заклад, зверніть увагу, що потрібно буде ще написати заяву до вступу. І обов'язково, щоб Ви вписали ту освітню програму, яку Ви обрали. Іноді працівники приймальних комісій починають умовляти, що не має значення що буде написано у Вашій заяві і головне це факультет, або інститут. Але це не відповідає дійсності.
Ще декілька слів стосовно стійких міфів, що існують в суспільстві десятиріччями. Наприклад, є люди що вважають, що будівництво тільки чоловіча спеціальність. Але вони не знають, що в проектних організаціях до
50 % - жінки. Наступний, дуже розповсюджений міф про складну дисципліну «Креслення», особливо, якщо в школі такого предмета не існує. Але справа в тому, що вже багато років ніхто не використовує олівці, всі проектувальники працюють за допомогою програмних комплексів, на комп’ютерах. І таких питань дуже багато. Пропоную звернутись до фахівців. Якщо маєте бажання, телефонуйте мені: 0674894730 Гілодо Олександр Юрійович – завідуючий кафедрою Металевих, дерев'яних і пластмасових конструкцій Одеської державної академії Будівництва та архітектури.
Повертаючись до головного ще раз підкреслюю, що вибір повинен бути особисто Вашим і здійснений не під впливом реклами, друзів чи моди, а на підставі спокійного і раціонального аналізу всіх переваг, нелоліків і ваших можливостей і бажань.
Для отримання від нас інформації протягом року і спілкування просимо надіслати нам свої дані
| Назва навчального закладу | Прізвище, ім'я по батькові | Телефон |
| | | |
на e-mail: gil@soborka.net, або на вайбер чи телеграм за телефоном 0674894730 Гілодо Олександр Юрійович,
[email protected] 0960480151 Височан Ніна Костянтинівна
Шановні старшокласники, ознайомтеся, будь-ласка, із презентацією про умови навчання та вступу в Одеської державної академії Будівництва та архітектури за посиланням. Успіхів у виборі подальшого навчання!
https://drive.google.com/file/d/1lLk4nYXHoVAtG-VAaRZSCLqIpMG-ANf8/view?usp=sharing
Шановні учні 7-11 класів Чорноморського ліцею №3!
Не дивлячись на складну ситуацію в Україні, ви маєте повне право мріяти про щасливе майбутнє, про своє подальше навчання та вже зараз замислюватися про вибір улюбленої професії, адже після будь-якої війни обов’язково настає мирне життя!
Отже, з метою допомогти вам зорієнтуватися у світі професій та власних уподобань та можливостей, ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти», відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України від 08 квітня 2022 року № 321 «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 17 березня 2022 року № 252 «Про організацію та проведення комунікаційної кампанії освітніх реформ в частині профорієнтаційної роботи», продовжує реалізацію Всеукраїнського проєкту з профорієнтації та побудови кар’єри «Обери професію своєї мрії».
І це чудова новина: кожен із вас має можливість взяти участь у цьому Проєкті!
Мета Проєкту – сприяння учням старших класів закладів загальної середньої освіти свідомо обрати професію своєї мрії, стати успішним у житті та реалізувати себе в Україні.
Як долучитися до цього Проєкту? Скористуйтеся інструкцією.
Інструкція користування порталом Всеукраїнського проєкту з профорієнтації та побудови кар’єри «Обери професію своєї мрії»:
- Зайдіть на портал Всеукраїнського проєкту з профорієнтації та побудови кар’єри «Обери професію своєї мрії» www.hryoutest.in.ua(далі – Портал) та пройдіть просту та швидку реєстрацію.
- Пройдіть профорієнтаційне тестування: кнопка «Розпочати тестування».
- Отримайте результат тестування, який буде відправлений на електронну пошту, вказану при реєстрації.
- Замовте он-лайн консультацію у кар’єрного консультанта (кнопка «Замовити консультацію» на Порталі). Вкажіть свої дані, оберіть зручні дату та час консультації та залиште номер телефону, на якій Вам зателефонує консультант у обрану Вами дату та час. Після замовлення консультації, на поштову адресу, вказану при реєстрації, прийде повідомлення про підтвердження дати та часу консультування.
- Отримайте результат консультування (після завершення консультації, її результат буде записаний у Особистому Кабінеті на Порталі).
- Продивіться та пройдіть цікаві та корисні відео-ролики та мультимедійні онлайн-курси у форматі SCORM, щодо можливостей працевлаштування, особливостей психологічних типів підлітків тощо (кнопка на Порталі «Навчання»).
- Продивіться онлайн екскурсії, щоб побачити на власні очі, які умови наразі вже створені в українських підприємствах та організаціях (кнопка на Порталі «Навчання»).
- Ознайомтесь з найзатребуванішими професіями на ринку праці в Україні: умови праці, зарплати, вакансії, перспективи, цікаві факти, якими навичками треба володіти тощо (для цього на Порталі натисніть кнопку «Професії»).
Всі вищезазначені послуги – безкоштовні та розташовані на єдиному онлайнресурсі: www.hryoutest.in.ua.(Євген БАЖЕНКОВ)
Поради психолога старшокласникам щодо майбутнього професійного вибору
Як зробити свідомий вибір майбутньої професії?
Шановні старшокласники! Зовсім скоро перед вами постане непросте питання вибору майбутньої професії. А як зробити правильний вибір? Як зорієнтуватися серед розмаїття професій та обрати ту єдину, яка принесе тобі самому задоволення та користь суспільству?
Психологи рекомендують свій професійний вибір робити свідомо, добре поміркувавши вже зараз, щоб протягом останніх для Вас шкільних місяців/років докласти максимум зусиль у тих напрямках, які необхідні для оволодіння майбутньої професії. Тому, перш за все, пропоную вам ознайомитися із формулою вибору професії – «Хочу. Треба. Можу»:
І. Хочу. Намагання особистості - інтереси, нахили, мотиви, плани, професійні наміри, це те заняття, яке ти робиш з інтересом і з бажанням, за власною ініціативою (як у школі, так і в позаурочний час). Якщо вибрана справа подобається, то ти охоче будеш працювати, підвищувати свою кваліфікацію, користуватися авторитетом - і в результаті, більше зароблятимеш.
ІІ. Треба. Потреби суспільства – вимоги до професії (уявлення про необхідні знання та вміння, обов’язки, моральні установки, ціннісні орієнтації) та перспективи спеціальності на ринку праці і вірогідність працевлаштування за обраною професією. Слід врахувати, що отримання статусу безробітного – невиграшний початок трудової кар’єри. Тому, вибираючи професію, потрібно узгодити свій вибір з потребами суспільства в кадрах, кон’юнктурою ринку праці. Цю інформацію можна отримати в Центрі зайнятості.
ІІІ. Можу. Можливості особистості - стан здоров’я, наявний досвід (знання, вміння, навички), психофізіологічні якості, здібності до різних видів діяльності. Наприклад, в якихось справах ти більш успішний, довго можеш займатися цією справою не втомлюючись, а в інших, навпаки, швидко починаєш нервувати, сердитись тощо.
Ця формула показує первинну логіку на шляху вибору професії, а для досягнення поставленої мети вам допоможе алгоритм цього вибору.
Алгоритм професійного самовизначення :
1. Визначте кілька професій, які подобаються, до яких є потяг і можливості успішного їх освоєння та працевлаштування.
2. Знайдіть якнайбільше інформації про ці професії, познайомтесь із людьми, які їх представлять.
3. Вислухайте думку батьків, учителів, друзів, проаналізувати їх.
4.Складіть список суттєвих можливостей професій ( наприклад, можливість спілкування з багатьма людьми, поїздки за кордон, висока платня тощо ) і проаналізувати його відносно своєї мети, очікувань, мрій.
5. Визначте фізичні та психологічні якості, необхідні для кожної з професій.
6. Зверніться до психолога з проханням визначити ( дослідити ) інтереси, здібності, темперамент, особливості пам`яті, уяви тощо.
7.Прислухайтесь до своїх відчуттів, інтуїції.
8. "Приміряйте” кожну з професій. Порівняйте, зважте всі " плюси ” й "мінуси ”.
9. Зробіть вибір.
10. Упевнено йдіть до мети.
Щоб правильно визначити свої здібності, схильності та інтереси можна самостійно пройти онлайн-тести:
http://kariera.in.ua/ua/dovidka/useful/best/
http://www.4uth.gov.ua/trade/test/choice_trade.htm
http://www.shkola-uspeha.com.ua/trainings/22/
http://gdeuchitca.ru/tests
http://profi.org.ua/tests.shtml
http://www.proego.ru/articles/15
http://exist.h1.ru/test/holland.htm
http://www.vobu.com.ua/ukr/page/test_03
Отже, знайти своє покликання – це відкрити джерело щастя.
АЛГОРИТМ ПОШУКУ ПРОФЕСІЇ ДЛЯ ПІДЛІТКА
Любі старшокласники! Ви вже не вперше замислюєтеся про вибір майбутньої професії. Легше зробити вибір, якщо підійти до цього покроково. Отже, спробуємо описати алгоритм для підлітка в пошуці майбутньої професії. Ви вже зрозуміли, що вам цікаво, ви хочете рухатися в цьому напрямку і далі обираєте набір предметів або гуртків, які пов 'язані з цим інтересом. Що ще ви маєте зробити?
1. Треба відчути середовище. Знайти можливість попрактикуватися в тому секторі, який вас цікавить, або повідвідувати місця, де представники цієї професії щось роблять. Тут потрібна допомога батьків: попросіть знайти людей, які якось до цього дотичні.
Ви часто бачите, що люди не завжди працюють за обраною спеціальністю. Статистика вказує на системну помилку. Це відбувається через те, що ми відштовхуємося від предметів, хоча контакт із середовищем дає набагато більше інформації. Батьки іноді примушують дитину до цього вибору, а дитина ще не визначилася і не має чого сказати проти. Тому потрібно створити можливості для спілкування з будь-якими частинами світу – подорожі, родичі в інших містах. Спостерігайте, запитуйте у цих родичів і їхніх сусідів, що вони роблять. Американська звичка змінювати родини, коли вони живуть у друзів, – класна практика. Це така кількість інсайтів з вечерь із батьками друга чи подруги – це дає багато можливостей. І вони є під носом, можна навіть інколи обійтися без репетиторів.
2. Ви можете вести щоденники, записувати, що вам сьогодні сподобалося, про що дізналися, чого навчилися. Будь-який контакт, самоспостереження – корисні. Хоча б один тиждень таких спостережень за собою - і з допомогою психолога вже можна вибрати напрямок. Оці мікроелементи дають, якщо їх правильно синтезувати, багато інформації. Просто ми чомусь цього не усвідомлюємо й віримо більше в щось зовнішнє: у думку експерта, книжку, успішну людину, яка скаже: “А тепер ідіть у цей сектор – це гарантовано успішно, прибутково”. Цей фокус нас переорієнтовує на щось поза нами, а нам важливо зв’язати це з тим, що є всередині людини.
Згадайте, до речі, концепцію сродної праці Григорія Сковороди, він нам дав дуже багато підказок, куди дивитися.
3. Ви визначили, що вас цікавить, але предмети, які для цього потрібні, ніяк не даються. Що в такій ситуації робити? По-перше, не завжди так важливий зв’язок між предметами й тим, чим ви хочете займатися. Ви вже тут і зараз можете починати це робити. Друге – цікавість і розуміння, як знання з предмету можуть використовуватися, дає часто хорошу мотивацію. Сьогодні, наприклад, багато режисерів не мають режисерської освіти, але якщо вона потрібна, то людина може її отримати в будь-якому віці. І режисери – це частіше за все люди, яким не 18 і не 20 років.
4. На певному етапі ти зрозумієш, що тобі потрібно чогось навчитися. Тоді ти подивишся, які є формальні й неформальні можливості. І, можливо, намалюєш собі собі освітню траєкторію з якимось консультантом. Зрозуміло, що можна паралельно уточнити у вузі, які предмети і які умови вступу. Ви так чи інакше про це дізнаєтеся.
5. Від майбутньої професії (сродної праці) людина має відчувати задоволення й комфорт. Тобто якщо, до прикладу, в школі ви розумієте, що вам вдається певний набір дисциплін, вправ, завдань, ви можете опиратися на це, обираючи майбутній фах. Але це не завжди може бути те, що до душі. Як тоді зрозуміти: а, може, насправді мені так не дуже добре й туди не треба йти? Тут можна згадати про таке поняття як феномен вчителя. Адже часто буває, що класнючий учитель закохує дитину в предмет. Ми просто обожнюємо таких учителів. Але це може збивати вас з відчуття того, що є насправді ваше.
6. Ключове – не треба сприймати вибір професії як точку. Треба сприймати як процес, в якому ми щось можемо по ходу змінювати, коригувати, додавати. Адже зовнішня і внутрішня реальності змінюються. І тому більше нашого фокусу мусить бути на русі чи його відсутності, ніж на тому – правильно чи ні. Життя відкоригує, наскільки це ваше.
Отже, спостерігайте за собою, з'ясовуйте свої інтереси й нахили, спілкуйтеся із людьми різних професій про іхню діяльність, уявляйте себе на їх місці - чи хотілося би вам займатися цим в дорослому житті; навчайтеся новому, радьтеся із батьками, однолітками, проконсультуйтеся із психологом, але пам 'ятайте: це має бути ваш вибір і ви маєте право його змінювати й коригувати.
https://op.ua/news/osvita-v-ukraini/profori-ntaciya-pidlitkiv-poradi-dlya-vchiteliv-i-batkiv
25.03.2022
ПИТАННЯ - ВІДПОВІДЬ: ПСИХОЛОГІЧНІ ПОРАДИ БАТЬКАМ З ПРОФОРІЄНТАЦІЇ СТАРШОКЛАСНИКІВ
1. У ЯКОМУ ВІЦІ МОЖНА ВИБИРАТИ МАЙБУТНЮ ПРОФЕСІЮ? Чи здатен на це, скажімо, підліток 10-12 років? Чи це не зарано, і осмислене самовизначення з професією відбувається пізніше?
- Говорити про вибір професії краще з 13 років. Але всі підлітки різні, тому з кимось можна трошки раніше чи пізніше. Важливо розуміти, що це не точка, в якій ми робимо остаточний вибір, а лінія. І ми, батьки чи вчителі, можемо, не використовуючи слів “професія” чи “фах”, так чи інакше ставити певні запитання. І створювати можливості, щоби дитина, як мінімум, мала враження від якоїсь діяльності, щось пробувала, розуміла, чим займаються люди на вулиці, коли вона проїжджає повз. Тобто не треба весь час так прямо займатися профорієнтацією.
2. ЩО КОНКРЕТНО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ БАТЬКИ, аби не натиснути на підлітків, не насадити свою адженду, а допомогти проявити сильні сторони і з’ясувати, чим саме вони хотіли б займатися?
- Є дві ключові речі. Перша – активно спостерігати. Адже інколи батькам, які поряд 15 років, складно відповісти, коли в їхньої дитини були зацікавлення чи подив від чогось у світі. Надто багато фокусу на тому, що відбувається в школі, і замало уваги до того, які відносини в дитини зі світом. От які в неї враження, коли вона спостерігає за простором, тваринами, іншими людьми, технікою? Чи звертає на це увагу? Друга річ – створювати розвивальне середовище, простір для різноманітних спроб. Основна проблема, з якою я стикаюся, – що дитина в 13–14 років не має досвіду поза школою, з якого могла би знати, що вона вміє чи любить. Звужувати життя до шкільного досвіду – мабуть, найбільша помилка. Звісно, є діти, які можуть витягати зі шкільного досвіду. Вони можуть мати якісь інсайти, деякі з них відчувають, що вони хочуть йти в науку чи кудись ще. Але, з моїх спостережень, таких приблизно 30%. Усім іншим потрібно досліджувати реальний досвід життя і щось в ньому знаходити.
3. ЧИ ЕФЕКТИВНІ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНІ ТЕСТИ? Багато батьків до них вдаються. Є величезна кількість таких тестів, тому складно розібратися, який вдалий, а який – ні.
- Усе, що може допомагати, можна використовувати. Але інколи до психологазвертаються за день чи два до вибору предметів на ЗНО. Це велика помилка. Думаючи про тести, треба пам’ятати, що це завжди допоміжний інструмент. Дитина потребує діалогу за результатами тесту. І тоді тест – це певний фокус, про що можна було б поговорити, що можна було б прояснити. Це не відповідь. Також треба розуміти, що безплатні тести в інтернеті – це не тести, а квізи. Хочете з цим погратись? Якщо цікаво, то можна. Але розуміючи це й маючи повагу до людей, які його створили, а головне – адаптували до українського контексту. Тому ключове – звертатися до спеціалістів, які працюють із сертифікованими, адаптованими до українського контексту тестами.
4. ЯК ПІДЛІТКУ ОБРАТИ СФЕРУ? Подивимося на це із позиції підлітка 13+. Він розуміє, що скоро треба обрати, куди вступати. Йому подобається математика, фізика, хімія й не дуже подобаються гуманітарні дисципліни. Або навпаки. Що можна порадити такій дитині? Як визначитися?
- Насамперед треба подивитися на лінійну послідовність цих елементів. Якщо підліток 13-ти років у школі думає про виш, то не обов'язково навіть викостистовувати слово “професія”. Подивімося на якусь широку сферу діяльності. Наприклад, медицина. Ми розуміємо, що виш там обов’язковий. Але є професії, наприклад, у кінематографії або будь-якій іншій творчій сфері.
Тож спочатку треба зрозуміти, в якій сфері я себе бачу й що там буду робити, а потім запитувати, який шлях туди може привести. І тоді дивитися, чи є там і в якому віці місце для навчального закладу. Треба змінити цю лінійну картинку – що обов’язково садочок, школа, інститут, завод тощо. Наприклад, якби до мене прийшла дитина, яка хоче створити ресторанний бізнес, то я би взагалі тему освіти не розглядала. Чому? Бо я багато подорожувала Італією й майже в кожного шеф-кухаря запитувала, де вони вчилися. Я не зустріла жодного, який би закінчив інститут харчових технологій чи щось подібне. Кар’єрний шлях для певних спеціальностей складається по-іншому. У цій ситуації я би відправила дитину попрацювати офіціантом чи знайти класного шеф-кухаря, аби постажуватися на кухні.
Якщо говорити про предмети, то там також багато стереотипів. З одного боку, елемент, що щось подобається, – важливий. Проте якщо ми готуємо борщ, то розуміємо, що картопля чи капуста – це один із елементів. Так само предмети – один з елементів. А є ще багато інших. Треба, щоб дитина зрозуміла, з якою частиною цієї реальності хоче бути в контакті. Все ж таки з людьми чи з якимись абстрактними символами, буквами, цифрами, формулами, програмним кодом? Це одна перспектива.
Якщо підліток творчий наодинці, йому із собою добре, він готовий сидіти біля вікна з компом і щось писати, і вже пише і навіть продає слогани і має своїх клієнтів. Це одна історія. Треба замислитися: чи для мене важливі команда, колектив? Як тільки ми поставимо подібні запитання й подосліджуємо, чим ми займаємося, тоді один елемент перестає мати величезне значення. Тоді ти зовсім з іншого боку заходиш і більше розумієш. Ага, якщо я відчуваю, що рухаюся туди-то, то тоді якісь предмети, незалежно, чи вони подобаються, могли би допомогти.
Наприклад, я помилилися з вибором професії. У 80-ті роки ще не було профконсультантів, щоби допомогти визначитися. Мені не подобалася біологія, тому я не пішла вчитися на психолога, а пішла на історика, бо сподобалася вчителька. Хоча історія зовсім не моє. Якби я розуміла в той момент, що хоч біологія не подобалася, але я могла зробити кроки, щоб її спокійно скласти, було би все інакше.
Плюс – поділ на гуманітарні / технічні предмети дуже стійкий. Хоча насправді може бути мікс і мусить бути для того, щоби ми успішно реалізовувалися. Я була здивована, що в сина, який вчився на комп’ютерних науках, було багато соціальних дисциплін – соціологія, антропологія тощо. Тобто мікс на сьогодні потрібен.
І, зрештою, Барбара Оклі, яка є авторкою найпопулярнішого курсу на Coursera “Навчитися вчитися” (курс українською), теж розповідала, що все життя була впевнена, що вона гуманітарій і математика – це не її. І десь, якщо я не помиляюся, у 30+ вона отримала ступінь саме з математичних наук. Барбара каже, що мозок пластичний, і ми ніколи не знаємо, на що здатні. А здатні ми на ого-го.
5. ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ПІДЛІТОК НІЧОГО НЕ ХОЧЕ?
- У таких ситуаціях є сенс попросити батьків: “Згадайте останній момент, коли дитина щось хотіла”. Немає дітей, які нічим не цікавляться. Згадайте, як ви реагували на цікавості дитини. На жаль, є багато батьківських прагматизму та експертності – начебто в нас є досвід і ми все знаємо. Ми обезцінюємо цікавості, дитина відчуває, що для дорослих це недостатньо вагомо. У мене був випадок, коли батьки просували дитину до отримання юридичної освіти. У них у родині всі адвокати. І неважливим було те, що син у 15 років мав свій інтернет-магазин одягу, мав свої кошти і дарував мамі креативні подарунки.
Коли ми дивимося на якийсь мінімальний інтерес, не зупиняючи його, то можемо цей інтерес розвивати, знаходити зв’язок із майбутньою професією чи сферами. Він завжди є.
6. ЯКИЙ ПОДАЛЬШИЙ АЛГОРИТМ, ЩОБ ТАКТОВНО ПОВЕРНУТИ ДИТИНУ ДО ЇЇ ЗАЦІКАВЛЕНОСТІ? Скільки часу мине до того моменту, коли дитині стане справді цікаво?
- Перший крок – попрацювати із запитом дитини. Щоби не ми направляли, рухали і займалися цим, а зрозуміти цікавість дитини. З іншого боку, чи є в дитини відчуття відповідальності, що вона буде щодня ходити на роботу. Чи в неї відчуття, що дитинство продовжиться 20 років? Часто в таких ситуаціях більше потрібна психологічна робота з тим, що дитина впевнена, що навчальний заклад виберуть, із роботою допоможуть тощо. Тому тут не стільки питання куди, скільки питання відповідальності. Плюс – найкраще допомагає трудотерапія. В будь-якому віці є можливість помістити людину в середовище, де вона могла би допомагати дорослим чи робити щось. І це часто допомагає більше, ніж будь-які слова.
До речі, італійські родини долучають дітей до своїх справ та сімейних бізнесів із 13 років. У цих сімей немає відчуття, що батьки вивчать дитину, а потім вона буде працювати. Вони їх включають. Звісно, що й там не всі діти займаються далі бізнесом батьків, але так чи інакше вони більше дотичні до реальності.
7. НАСКІЛЬКИ ЕФЕКТИВНІ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНІ ЗУСТРІЧІ В ШКОЛІ? Багато шкіл організовують профорієнтаційні зустрічі для дітей. Іноді навіть ведуть на виробництво, в пекарню, щоби діти подивилися на ту чи іншу роботу. Наскільки корисне й ефективне таке занурення?
- Воно корисне. Але на першому місці має бути самодослідження того, що мені цікаво, а на другому – дослідження зовнішнього світу чи якоїсь сфери діяльності. Так-от спочатку, в ідеалі, якщо це діяльність для певного класу, визначитися з інструментами і сферами, що цікаві цим дітям. Зокрема, якщо ви розділите на хоча би шість типів діяльностей, то зможете організувати екскурсії, які були би дотичними до зацікавлень дітей. Наприклад, якщо цікаві медіа, реклама, маркетинг, то тоді ви будете знати, що екскурсія буде на телебачення чи в рекламну агенцію. Тобто було би більш продуктивно дивитися на цікавість учнів і потім на можливості для того, щоби з цим середовищем поспілкуватися. Інакше, якщо у світі 70 тисяч професій, чи від 1 до 10 тисяч у якихось класифікаторах, то вибіркові екскурсії можуть бути зовсім не дотичні до того, що цікавить дитину. Тому я би запропонувала більш індивідуалізований підхід. Плюс – залучати самих підлітків до планування екскурсій. Коли я з ними спілкуюся, зокрема й щодо волонтерського досвіду, то вони говорять, що це вирішується директивно. Тобто в школі вирішили, що треба допомагти собачкам / котикам чи таким-то дітям, діти позбирали гроші чи щось принесли з дому – і все. Так учні не відчувають дотичності.
https://op.ua/news/osvita-v-ukraini/profori-ntaciya-pidlitkiv-poradi-dlya-vchiteliv-i-batkiv
ЯК НЕ ПОМИЛИТИСЯ З ВИБОРОМ ПРОФЕСІЇ: ПОРАДИ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ ТА ПІДЛІТКАМ
Ми живемо в мінливому світі, професії змінюються, багато з них зникають. Малюки, які зараз ходять у садок чи 1 клас, найімовірніше, будуть мати той фах, якого ще немає. Як нам готувати дітей до такого мінливого майбутнього?
З часом ми будемо забувати слово “професія”. Є таке переконання, що ми будемо жити в post profession society (суспільство після професій). Якщо зараз попросити когось назвати професію, наприклад, лікаря, то ми назвемо їх дуже багато – у лікаря багато ролей (спеціальностей), як і вбагатьох інших професіях. Немає вже одного слова, яке допомагає кожній людині запакувати все, що вона робить. Тому, можливо, нам час його відкласти і взяти щось більш широке, що так швидко не зникає. Наприклад, сектор медицини не зникне. Ми завжди будемо виробляти продукти харчування.
У західному форматі є 10 секторів навчання і працевлаштування. Можна ось так орієнтуватися, і тоді в нас буде хоча би якась структура. Інший момент: професія – це те, яку соціальну функцію ми виконуватимемо. І думати про неї, коли дитині рік, п’ять чи десять – це занадто великий прагматизм і, можливо, якісь наші проблеми з минулого. Адже дитина – більше, ніж функція. Вона вже живе. Вона не готується до професійного життя чи якогось конкретно іншого. І слава Богу, що в неї є період без професії. Нехай вона прокайфує, і ми прокайфуємо, не думаючи про це одразу. Можливо, в момент, коли ми занадто на цьому сфокусовані, ми забуваємо, що ми більше, ніж корисна чи ефективна функція.
Дуже класний образ ромашки, яку психологи використовують як метафору. Пелюстки – це те, які ролі є в нас: мама, донька, робітниця, власниця чогось, сестра, волонтерка тощо. "І це все я!" А ще є серединка, де немає ролей. І от є час для того, щоби ця серединка в дітей набухала, зростала, відбувалася, і ми кайфували в цьому поруч із нею. І, мабуть, ось ця серединка дитини навчає нас багатьох речей, коли ми стаємо занадто функціональними.
І третя теза – треба дивитися на більш дальню перспективу. Які проблеми є у світі, країні, місті, на вулиці чи в будинку. Ми, за суттю, залишаємо ці проблеми на наших дітей: війни, екологічна криза й купа іншого. І тоді питання, не ким він мусить бути, щоби гроші заробляти, а що мусить уміти чи знати, щоби, на відміну від нас, змогти з цими проблемами впоратися. Тоді інша перспектива, яка дає змогу більш складно дивитися. Бо щоби вирішити це все, в них мусить бути інша складність мислення.
Спробуємо систематизувати й підсумувати. Створимо невеличкий алгоритм того, що робити батькам, які хочуть щоби їхня дитина знайшла, за Сковородою, сродну працю. Батьки мають створити для дитини розвивальне середовище, показати багато можливостей. Батькам варто також давати дітям відповідальність за те, як вони живуть, за простір, у якому вони живуть. Тобто домашні обов’язки – це дуже важливо.
Крям того, батькам треба бути уважними, але водночас не перетискати дитину, не задавлювати її гуртками і всім-всім, не відбивати бажання. Щось ще, можливо, треба додати до цього списку? Будь-яка родина проживає певний досвід, коли стикаться з проблемами. І це дуже важливо. Їх розв’язання сильно допомагає дітям отримати дорослий досвід, вони на цьому зростають.
Психологи під час консультування відмічають, що в дітей немає відповідей на дуже багато практичних запитань: ти заблукав, щось загубив, комусь потрібна була допомога і як би ти допоміг. Це показує, що ми, батьки, постійно самі розв’язуємо такі проблеми. А часто саме з такими питаннями пов’язана робота. Ми ж хочемо, як роботодавці, щоби наші працівники й колеги могли таке вирішити. А в дітей немає цього досвіду.
Ми говоримо, що готуємо їх до умов невизначеності. Але коли просиш підлітка згадати, коли вони родиною поїхали в подорож, а там була невизначеність – немає досвіду. Вони не можуть жодної ситуації згадати. Вони їдуть в аll inclusive чи ще кудись, де мама з татом все вирішили.
А ще важливий момент, коли хтось потребує допомоги. Ваші донька чи син хочуть піти до друга й допомогти, і в цей момент він чи вона не зробив/-ла уроки. Можна поставити експеримент, що 90% батьків скажуть, що треба спершу зробити уроки, а тоді йти.
Ми сильно збіднюємо життєвий досвід дітей. А саме такі ситуації створюють цеглинки, з яких можна повитягувати інформацію, чим я хочу займатися. Щоб зрозуміти, коли я себе класно відчував. Ми говоримо про скіли. Але через бажання комфорту й визначеності ми не можемо створити умови, коли дитина може набувати цих навичок. А профорієнтація – це не окрема діяльність у певний момент. Це те, що ви можете робити щодня, навіть не вживаючи цих термінів. Воно всередині, воно інтегроване й не забирає у вас окремого часу. Це активне життя родини, яке створює все для того, щоби дитина могла відчути поклик, цікавість, здивування від якоїсь частинки світу. Якщо прибрати всі терміни, то це воно і є.
Для підлітка важливо експериментувати, дивитися, пробувати себе в різних ролях, уважно спостерігати за тим, що йому вдається й не вдається. Допомагати включатися в процеси і в місті, і в школі: шкільне самоврядування, розв’язання проблем класу / школи, волонтерство. Не боятися міняти школи, їздити в будь-які поїздки. Трошки розширити цей світ, щоби досліджувати його не тільки у двох локаціях – школа й дім. Бо щось може бути в інших містах. Але якщо ви туди не їдете, то не можете це помітити.
Алгоритм для підлітка, як зрозуміти себе: є дві речі, які ви (старшокласники), як молоді люди, досліджуєте. Треба якомога більше запитань ставити собі. Продовжувати ставити, навіть не маючи відповіді. У будь-який момент, коли ви дивитеся фільм чи робите уроки, відслідковуйте, наскільки вам зараз цікаво. Так, у цьому житті є багато речей, які вам нецікаві, але можуть виявитись цікавими. Тому досліджуйте й те, що не цікаво. І друга частина – дивіться на зовнішній світ як дослідник. Так ви зможете його розширити, і він стане великим.
https://op.ua/news/osvita-v-ukraini/profori-ntaciya-pidlitkiv-poradi-dlya-vchiteliv-i-batkiv
23.03.2022
«Тисячі школярів з тимчасово окупованих територій прагнуть вступити в український вищий навчальний заклад.
На цьому шляху вони зустрічають безліч труднощів. Адже навіть вивчення української мови для них недоступне. А шлях до вступного іспиту сповнений викликів.
Однак вони долають всі труднощі заради кращого майбутнього. Заради життя серед своїх.
Дедалі більше молоді обирає навчатися тут. Це складний, але свідомий вибір, вартий нашої підтримки.
Детальна інформація стосовно вступу молоді з тимчасово окупованих територій до українських вишів - на порталі Міністерства освіти і науки України за посиланням: https://mon.gov.ua/ua/zhitelyam-donbasu-ta-krimu/vstupnikam».
Відеоролик для опрацювання можна завантажити за посиланням: https://minre.gov.ua/video/abituriyenty-z-tymchasovo-okupovanyh-terytoriy-vybir-na-koryst-ukrayinyабо https://www.youtube.com/watch?v=f5d-k_f4x90
