Чорноморськ. Чорноморська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3 Чорноморської міської ради Одеської області

   





Соціально-психологічна служба школи

                        "Партнерство"   

    

Уважаемые мамы и папы, учеников нашей школы!

      Мы все сейчас  проживаем непростой период и реагируем на обстоятельства по-разному. Но цель у нас  одна: успешно пережить карантин (столько, сколько необходимо), сохранить физическое и психическое здоровье, приобрести новый опыт жизни в экстремальной ситуации, научиться подавать и получать знания в новой форме и, самое главное, - стать более внимательными и чуткими друг к другу.

      Дистанционная форма обучения  для детей сегодня - это проверка их способностей  вырабатывать  навыки  индивидуальной роботы. По окончанию первой недели карантина может создаться впечатление, что детей (и Вас, конечно же!) просто завалили домашними заданиями и необходимостью самостоятельной проработки материала. Учителя учитывают, что все дети разные. Каждый выполнит задания на своем уровне.

И это нормально. Ведь и во время обычной школьной учёбы ребята учились на разных уровнях и получали соответствующие оценки. А Вы, как никто другой, знаете своего ребёнка, его возможности и желания, реакции на стресс и уровень работоспособности. Просто помогите детям с удобством для них организовать время, покажите плюсы дистанционного обучения (а они есть!), создайте позитивный настрой во время работы. Поддерживайте и хвалите за любое проявление инициативы, за самый маленький успех. Не позволяйте своим юным трудоголикам делать «домашку» до трёх ночи, (знаю, есть и такие), успокойте их, научите распределять время и силы. А ведь есть много детей с изначально  низкой мотивацией, а также тех, кто так реагирует на стресс. Но ни Вы, ни мы не станем за это любить их меньше! Дайте своему ребёнку возможность выбрать то, что интересней, а, может, просто – легче. Если уроки вызывают негатив, отрицание, агрессию, дополнение к стрессу, есть ли в этом смысл?.. Договоритесь с ребёнком об отсрочке, определите время, когда он будет готов. Помните: лучше меньше, да лучше. Предложите ребятам другие способы саморазвития, пусть занимаются  творчеством, смотрят жизнеутверждающие фильмы, играют в развивающие игры, читают,  общаются с друзьями по мобильной связи….  Делайте что-то вместе, общайтесь, расскажите о своём детстве, смейтесь, говорите почаще, как вы друг друга любите. 

         Старайтесь не обсуждать при ребёнке вирусные страшилки из Интернета, сохраняйте позитивный настрой, но и не демонстрируйте беспечность. Ведь даже в данной ситуации – всё в наших руках. В очень ЧИСТЫХ руках! :) Жизнь продолжается, весна всё больше входит в свои права, а наши дети взрослеют так быстро! Давайте ловить момент и замечать прекрасное! После бури всегда бывает радуга. Карантин закончится – и мы снова встретимся в любимой школе и всё наверстаем!

        Уважаемые родители! Если у кого-то возникнет потребность в онлайн-консультации, Вы можете связаться со мной по електронному адресу,  указаному  в моем блоге на сайте школі.

         Всем здоровья, терпения и простых семейных радостей!

 

 

 

                                                    

             2 квітня – Всесвітній день поширення інформації про аутизм, а квітень – місяць  присвячений цій темі

     В Україні про аутизм лише нещодавно почали говорити на загальносуспільному рівні. Офіційно зареєстрованих випадків у нас – чотири тисячі, але насправді дітей з РАС (розлад аутистичного спектру) набагато більше. Державних програм допомоги  батькам  РАСпрекрасних діток поки що немає, але увагу суспільства до питання аутизму в Україні привернуто. Організовано Фонд допомоги дітям з синдромом аутизму “Дитина з майбутнім” та Асоціацію батьків дітей з аутизмом, створюються інклюзивні класи.

                             Люди з аутизмом —  які вони?

      «Аутизм»  з грецької означає «сам»,  «занурений в себе». У різних людей по-різному проявляються симптоми  залежно  від ступеню аутичності. Вони інакше сприймають світ, мають труднощі в спілкуванні і тому часто відсторонені від суспільного життя. Люди з аутизмом хворобливо сприймають все нове, схильні до ритуалізації, не люблять відволікатися від свого заняття, але інколи можуть зробити дещо дивне, наприклад,  заспівати в транспорті. Часто полюбляють розставляти речі в певному порядку тощо. Іноді вони дуже гостро реагують, наприклад, на різкі звуки – голосно кричать, б’ються… Сторонні необізнані люди іноді засуджують таких дітей, додаючи болю їх батькам. Отже, будьмо уважнішими!

                     Як правильно говорити про людей з аутизмом?

     Коректно  казати «люди з аутизмом», а не «аутист». Існує правило «people-first rule», яке означає, що спочатку треба говорити про людину, а потім додавати її  особливість. Також не варто використовувати вислови «хворіє на аутизм» або «страждає від аутизму».  Вони не хворіють, не страждають,  і вони точно не божевільні. Вони просто інші.

       Розповсюдженим  міфом про людей з аутизмом є думка, що вони начебто не мають почуттів, не вміють любити і співчувати. Насправді їх почуття такі ж яскраві, як і в інших, але проявляються інакше.

                                   Аутизм = геніальність?

        Діти і дорослі з аутизмом та синдромом Аспергера нерідко можуть створювати  шедеври мистецтва, мати  феноменальну пам’ять і досягати дивовижних  результатів у навчанні.  Справа в тому, що однією з особливостей прояву аутистичного стану є здібність повторювати одноманітні  рухи і  фокусуватися на певному  предметі.  Дякуючи цьому такі люди можуть досконально оволодіти  якимось предметом, вивчати іноземні мови, грати на музичних інструментах тощо. Так, серед відомих людей, у яких певною мірою спостерігались ознаки аутизму, режисер Вуді Аллен, один із засновників компанії  Microsoft Білл Гейтс, музикант Боб Ділан, письменниця Вірджинія Вульф, шістнадцятий президент США  Авраам Лінкольн і художник Леонардо да Вінчі — автор найвідомішого портрета «Мона Ліза».

 

 

 

                 Поради психолога батькам щодо дистанційного навчання

    

Глобальна мета карантину – вижити. Тому все повинно бути направлено саме на здоров’я, і цьому не повинно перешкоджати навчання. Кожна сім’я виділяє на навчання стільки часу, скільки може. Ресурси у школярів різні. В одних достатні навички самоорганізації, вони увійшли у карантин з тим, що можуть навчатися без контролю ззовні. Іншим потрібно, щоб батьки були залучені до процесу виконання завдань. Отже, навчання не матиме такої якості, як у школі. Це потрібно прийняти як даність.

      За самоорганізацію у людини відповідають лобові частки мозку. Фронтальна кора сучасних дітей розвинута набагато гірше, ніж, скажімо, в старшого покоління. Ми приходили зі школи, готували домашнє завдання, виконували доручення батьків – були самостійнішими. У сучасних дітей через гаджети, через інформаційну перенасиченість, через загальні еволюційні процеси процес самоорганізації дещо запізнюється.

     Що робити батькам в ситуації з дистанційним навчанням? Прийняти той рівень самоорганізації, на якому знаходиться їхня дитина, і те, скільки вона потребує від батьків залученості у процес навчання. Визначити, чи є в них власний ресурс, аби допомогти «прокачати» дитину, або вони приймають її рівень та визнають, що в них немає часу займатись з дитиною, і все буде як буде.

     Психологи  виділяють  чотири рівні організованості дитини:

  1. Коли школяр сидить над уроками лише разом з батьками, а без них нічого не робить, – це перший.
  2.  Другий - дитина в змозі самостійно зробити частину або все завдання, але потребує включення батьків у процес -їй важливо показати батькам зроблене.
  3. На третьому рівні учень складає план, що за чим робитиме, і виконує все домашнє завдання.
  4. На четвертому дитина не тільки робить завдання, а ще й вивчає додатковий матеріал. Але це більше виняток з правил.

    Як вчилися наші діти у школі? Вони звикли дізнаватись нове з того, на чому тримає їхню увагу вчитель. Звикли, що протягом 45 хвилин їхньою увагою керують. З року в рік вчителі так робити. А тепер учні опинилися в ситуації, що їм треба самим сісти, відкрити книгу, не маючи при цьому ніякого стимулювання.

     Ще один важливий момент. Дитина звикла зранку вставати, збиратися до школи, йшла-їхала. Це активувало в організмі деякі гормони стресу – розгальмовувало й активувало мозок. Тепер потрібно знайти домашній варіант цієї активації. Зробити ранкову зарядку, вийти на балкон, облитися прохолодною водою, переодягнутися.

    В нових умовах навчання важливо обговорювати з дитиною, чи потрібна їй допомога, яка і кого саме з батьків. А потім – що вдалося, що ні і чому саме.

    Також необхідно визначити кордони. Нинішній час відрізняється великим дитиноцентризмом, коли батьки занадто підлаштовуються під своїх чад. В результаті виховують інфантильних людей. Карантин якраз підходить для визначення часових кордонів, в яких батьки займаються своєю роботою, а дитина – своєю. І лише потім їй приділять необхідну увагу. Це, до речі, допоможе знайти оптимальний рівень контролю, в результаті чого дитина одночасно і відчуває підтримку батьків, і стає більш самостійною.

   Крім того, збереженню психічного здоров’я родини та успішному дистанційному навчанню сприяє вміння  структурувати день. Докарантинне життя дітей було чітко розписане. Погодинний розклад або орієнтовний план того, що потрібно зробити певного дня, потрібен і на карантині. Звісно, з включенням дитини до сімейних справ.  А також варто заохочувати дітей на нові активності, наприклад онлайн-курси чи тренінги. Краще це вийде, якщо діти бачитимуть приклад батьків.

https://cbn.com.ua/2020/04/07/dystantsijne-navchannya-yak-vono-ye-porady-psyhologa-i-metodysta/

 

 

 

 

 

                                                            

                         Де взяти сили на фінішній прямій?  (Психологічні поради учням)

 

            Ось і підходить до завершення навчальний рік. Нестандартні умови, в яких ми всі опинилися через пандемію, змусили (допомогли?) кожному шукати власні способи пристосування до дистанційного навчання.  Хочеться відмітити позитивні моменти: учні вчились самостійності і відповідальності, батьки стали ближчими до дітей, вчителі опановували  нові технології, а всі разом усвідомили, наскільки ми необхідні один одному і яким важливим є живе спілкування!

           За три з половиною місяці дистанційного навчання велика частина учнів упевнилася у своїх знаннях і уміннях, відчула радість від можливостей самоосвіти. Дехто з учнів тільки-но почав пристосовуватися до нових умов і зрозумів, що нічого страшного і занадто важкого в цьому немає. Але в кінці будь-якого шляху виникає об’єктивна втома, може знижуватися мотивація, домашні завдання вже здаються непосильним вантажем… Це нормально.       

           Отже, де взяти сили, щоб успішно завершити навчальний рік?                         

            По-перше, визначте і спробуйте уникати своїх «пожирачів» часу. Основні «крадії» часу – це інтернет, соцмережі, телефонні розмови, комп’ютерні ігри, телевізор – все, що примушує нас «залипати». Визначте  для себе, скільки часу в день ви можете на це витратити. Оптимально – на початку дня і наприкінці. Щоб визначити свої особисті часопоглиначі, спробуйте протягом тижня вести хронометраж – щоденник витраченого часу, в який записуйте все, що займає більше 5 хвилин. В кінці тижня підсумуйте і зробіть висновки.

          По-друге, плануйте свій день і тиждень. Перед тим, як сісти за уроки, подумайте: з якого предмету особисто вам слід почати. Скільки для цього потрібно часу? Яке приладдя для цього потрібне? Що треба підготувати заздалегідь?  Підготуйте робоче місце, щоб нічого не заважало і не відволікало. Налаштуйтесь на позитивний лад, адже ви навчаєтесь для себе, а не для когось. Не відкладайте на потім! Набагато краще зробити складні завдання на самому початку, а легкі пізніше. Також корисно чергувати виконання завдань з гуманітарних і точних наук.

          По-третє, робіть перерви. Після 40-50 хвилин роботи перервіться ненадовго, щоб попити води або чаю, зробіть зарядку або гімнастику для очей.

          По-четверте, позначайте в своєму блокноті (щоденнику) виконані завдання. Така  «галочка» або плюсик  дуже стимулюють, наочно демонструють рух уперед. Хороша організованість допомагає уникнути зайвих стресів, дає відчуття контролю над своїм часом та емоціями, а результат – задоволення від отриманих знань і якісно виконаного завдання, а також – більше часу для хобі та відпочинку.

          По-п’яте, відпочивайте повноцінно, наповнюйтесь позитивною енергією. Дивіться захоплюючі та повчальні фільми, читайте цікаві книги, займайтеся творчістю та іншими улюбленими справами, спілкуйтеся з рідними, але лягайте спати вчасно, щоб назавтра були сили і наснага! Не бійтеся звертатися по допомогу до батьків, до вчителя, до однокласників. Допомагайте іншим. Всі труднощі завжди перетворюються на корисний досвід. Хіба це не класно?:)

              12.05.2020

 

 

 

 

 

                                                 Психологи – родителям

              «Как организовать обучение ребенка на дому и не поддаться панике»

Переход на дистанционное обучение вызывает большие трудности не только у педагогов. Дистанционное обучение – серьезный вызов для детей и родителей, жесткий тест на степень самостоятельности и ответственности детей, на умение организовывать свою жизнь и управлять ею, на сформированность умения учиться и учебно-познавательной деятельности. При этом дистанционное обучение можно воспринимать и позитивно – как возможность для ребенка, особенно старшеклассника, учиться самому быстрее, чем в школе.

                             Несколько практических советов родителям

       Важен диалог и уважительное, дружелюбное общение, чтобы ребенок сам принял решение, что он будет выполнять задания учителя. Обсудите с ним, что ему поможет и что может помешать. Пусть он напишет свое намерение на бумаге. Собственное решение, зафиксированное письменно, станет для школьника психологической опорой, к которой можно обращаться. Оно отличается от обещания родителям, то есть внешней системе управления жизнью, в которой преобладает ответственность взрослых.   В конце каждого дня подробно обсуждайте с ребенком что получилось, а что пока нет. Для понимания успехов и трудностей задавайте открытые вопросы, обращенные к конкретному опыту: что, как, для чего, зачем, что чувствовал, как это получилось или не получилось и т.д. В свою очередь давайте ему развернутую положительную обратную связь: опишите конкретный успешный опыт ребенка, выразите радость, восхищение, уважение. И не жалейте объятий.

       Большинство школьников плохо чувствуют время и не умеют его планировать. Помогите ребенку составить план на каждый день, а вечером подробно его проговорить и мысленно прокрутить «видеофильм» завтрашнего дня. Важно, чтобы у школьника перед глазами были часы и таймер, который фиксировал бы окончание запланированного периода. Полезно разбить работу на отрезки по 15-20 минут (в трудных случаях – до 7-10 минут), между ними делать пятиминутный перерыв, в который можно заниматься чем угодно.

        Очень важна организация рабочего места. Все необходимое должно быть в зоне доступности руки, в то время как мобильный телефон и другие гаджеты – вне рабочей зоны. Экспериментально доказано: если смартфон находится в зоне досягаемости, пусть даже в выключенном состоянии, ребенок намного хуже решает математические задачи по сравнению с ситуацией, когда смартфон лежит в другой комнате.

           Памятка для родителей, чьи дети переходят на дистанционное обучение

       В первую очередь следует сохранить и поддерживать для себя и ребенка привычный распорядок и ритм дня (время сна и бодрствования, время начала уроков, их продолжительность, «переменки» и пр.). Резкие изменения режима дня могут вызвать существенные перестройки адаптивных возможностей ребенка и привести к излишнему напряжению и стрессу.

       Родителям и близким ребенка важно самим постараться сохранить спокойное, адекватное и критичное отношение к происходящему. Эмоциональное состояние ребенка напрямую зависит от состояния взрослых. Опыт родителей из других стран показывает, что потребуется некоторое время на адаптацию к режиму самоизоляции, и это нормальный процесс. Ведите себя спокойно, сдержанно, не избегайте отвечать на вопросы детей о вирусе и т.д., но и не погружайтесь в длительные обсуждения ситуации пандемии и ее рисков. Не смакуйте подробности «ужасов» из интернет-сетей.

        Постарайтесь разобраться в рекомендациях, которые вы получаете от школы по организации дистанционного обучения детей. Ориентируйтесь только на официальную информацию, которую вы получаете от классного руководителя и администрации школы. Школе также нужно время на то, чтобы организовать этот процесс. В настоящее время существует целый ряд ресурсов, помогающих и родителям, и педагогам в дистанционном обучении. Многие родители уже используют эти платформы, поскольку они содержательно связаны с образовательными программами.

         Родители и близкие школьников могут повысить привлекательность дистанционных уроков, если попробуют «освоить» некоторые из них вместе с ребенком. Например, можно задать ребенку вопросы, поучаствовать в дискуссии и тогда урок превратится в увлекательную, познавательную игру-занятие. Для ребенка — это возможность повысить мотивацию, а для родителей — лучше узнать и понять своих детей.

      Во время вынужденного нахождения дома Вам и ребенку важно оставаться в контакте с близким социальным окружением (посредством телефона, мессенджера), однако необходимо снизить общий получаемый информационный поток (новости, ленты в социальных сетях). Для того чтобы быть в курсе актуальных новостей,  достаточно выбрать один новостной источник и посещать его не чаще 1—2 раз в день (например, утром — после утренних дел, ритуалов, важно какое-то время побыть в покое — и вечером, но не позже чем за 2 часа до сна), это поможет снизить уровень тревоги. При общении с близкими старайтесь не центрироваться на темах, посвященных коронавирусу, и других темах, вызывающих тревогу.  Для общения с близкими посоветуйте ребенку избегать социальных сетей переполненных «информационным шумом», а иногда и дезинформацией. Выберите сами один мессенджер и попробуйте перенести важное общение туда. Лучше избегать частого посещения чатов с обсуждением актуальной ситуации в мире. Достаточно заходить туда 1—2 раза в день. Любой чат в мессенджерах можно поставить на бесшумный режим и лишь при необходимости заходить в него.

          Надо предусмотреть периоды самостоятельной активности ребенка (не нужно его все время развлекать и занимать) и совместные со взрослым дела, которые давно откладывались. Главная идея состоит в том, что пребывание дома — не «наказание», а ресурс для освоения новых навыков, получения знаний, для новых интересных дел.

         Находясь дома, ребенок может продолжать общаться с классом, друзьями (звонки, ВК, групповые чаты). Родители могут подсказать идеи проведения виртуальных конкурсов (например, позитивных мемов и пр.) и иных позитивных активностей. Можно предложить подросткам начать вести собственные видеоблоги на интересующую тему.

 

07.09.2020

 

 

 

 

 

20.01.2021

 

Поради батькам: що таке емоційний інтелект і як він зробить вашу дитину успішною

      Інтерес до емоційного інтелекту або EQ виник близько 20 років тому, коли психолог Деніель Гоулман випустив книгу, в якій розповів про його важливість. Сьогодні багато вчених підтверджують, що цей показник відіграє в успішності та загальному благополуччі людини більшу роль, ніж IQ. Розвивати емоційний інтелект краще і легше в дитинстві, та батьки можуть допомогти в цьому своїм дітям. 

       Що ж таке емоційний інтелект?

    Емоційний інтелект і емоційність – це не одне і те ж. Висока емоційність – це бурхлива реакція людини на навколишній світ. Емоційна людина, наприклад, буде жестикулювати і зітхати під час перегляду цікавого фільму. Але це не буде говорити про її розвинений емоційний інтелект.

        Емоційним інтелектом володіє людина, яка вміє:

  • розуміти і сприймати власні емоції;
  • керувати своєю поведінкою під час тих чи інших емоцій;
  • розуміти, які емоції відчувають інші люди;
  • використовувати знання про свої та чужі емоції для міжособистісного спілкування.

        Навіщо він потрібен?

      Практика доводить,що люди з розвиненим емоційним інтелектом стають хорошими командними гравцями, лідерами. Вони вміють вести переговори і домагатися свого, при цьому залишаючи про себе приємне враження. Професійні знання, звичайно ж, теж потрібні людині для особистісного та кар’єрного зростання. Але саме емоційний інтелект дозволяє вчасно проявляти ініціативу, передбачати реакцію інших людей, приймати правильні рішення, справлятися з труднощами.

          Навчання емоційного інтелекту відбувається в емоційні моменти життя. Приділяючи увагу емоційному вихованню, батьки збільшують ступінь довіри в сім’ї, можуть вплинути на дітей в потрібній ситуації і виростити цілісну та впевнену в собі особистість.

      Деякі помилки батьків

     Довгий час батьки по всьому світу ретельно стежили за успіхами своїх дітей у навчанні та зовсім забували про емоційне виховання. Стереотипи теж заважають правильно сприймати почуття. Напевно, багатьом хлопчикам забороняли плакати, а дівчаткам говорили, що їм не можна злитися.

Психолог Джон Готман виділяє три типи батьків, які неправильно поводяться з дитячими емоціями:

  • Батьки, які відкидають емоції. Вони роблять вигляд, що переживання дитини – це дрібниця, намагаються відвернути дітей від них.
  • Батьки, які не схвалюють емоцій. Вони сприймають негативні емоції як неправильні і часто карають дітей за них.
  • Батьки, які не втручаються. Вони бачать дитячі емоції, але не знають, як допомогти дітям, тому роблять вигляд, що нічого не відбувається.

     Такі підходи не дозволять дитині правильно оцінювати свої і чужі емоції. Психологи, які вивчають розвиток емоційного інтелекту, виділяють кілька золотих правил виховання, яких варто дотримуватися.

                       Чого не потрібно робити батькам

  • Говорити дитині, що ви зробили би на її місці або що їй потрібно відчувати, наприклад: «Ти засмутився, а я б на твоєму місці раділа».
  • Карати дитину за прояв почуттів.
  • Залишатися осторонь, коли дитині погано.
  • Намагатися поставити себе на місце дитини. Вам може здатися, що її проблема є необґрунтованою. Пам’ятайте, що ви сприймаєте світ по-іншому. Дитині не варто бачити ваше несерйозне ставлення до її проблеми.
  • Говорити дитині, що її проблема знайома всьому світу, а деяким людям гірше ведеться на світі.

        Подібні дії знецінюють проблему дитини та ображають її почуття.

                                   Що потрібно робити батькам

  • Якщо дитина зробила щось небажане, дайте коментар вчинку і ваших почуттів. Наприклад: «Я хвилююся, коли ти не піднімаєш слухавки» замість: «Ти жахливо себе поводиш».
  • Покажіть зацікавленість в проблемах дитини і беззастережну підтримку . Постарайтеся знайти приводи, щоб похвалити його, а не те, за що можна насварити.
  • Намагайтеся зрозуміти, яку емоцію відчуває дитина. Пам’ятайте, що у дитини не такий багатий словниковий запас і життєвий досвід. Вона може просто не розуміти, що саме ЇЇ засмучує. Тому питання: «Що трапилося?», може залишитися без відповіді. Краще вистежити ґрунт навідними питаннями: «Ти не сильно втомився?», «Я бачу, що тобі погано, може, тебе образив однокласник?». Вислухайте відповідь дитини і допоможіть їй описати словами свої почуття .
  • Обговоріть з дитиною, як можна вирішити її проблему зараз і що можна зробити, якщо вона повториться.

        Подібні дії допоможуть батькам вибудувати з дітьми теплі й близькі стосунки. Але пам’ятайте, що в підлітковому віці діти проходять складний період становлення і гормональних змін. У цей час не варто занадто нав’язувати їм свою допомогу. Тим більше, не варто без її прохання лізти в їх особисте життя – читати листування і щоденники. Так, ви можете зруйнувати довіру.

 

 

 

 

  Поради старшокласникам:  стресостійкість – необхідна навичка під час підготовки до контрольних робіт і ЗНО

         

 

        Як психологічно підготуватися до іспитів?

        Для того, щоб у кризовій ситуації не втрачати голови,  не потрібно ставити перед собою надзавдань і надмети. Не варто чекати, доки ситуація стане катастрофічною. Починайте готуватися до іспитів заздалегідь, помалу, частинами, спокійно. Якщо дуже важко зібратися із силами і з думками, спробуйте запам’ятати спочатку найлегше, а потім переходьте до вивчення складного матеріалу. Щодня виконуйте вправи на зняття напруження, втоми, на розслаблення.

         Обміркуйте,  стрес – шкідливо чи корисно

         Трішки теорії. Стрес, як правило, сприймають як негативне явище. Однак як помірне емоційне і фізичне напруження,  стрес - природнє і необхідне людині явище. Помірне емоційне напруження допомагає, коли організм вимагає чіткої і злагодженої роботи, наприклад, спортсменові перед змаганнями чи акторові перед виступом. Він мобілізує резерви організму і не призводить до порушення психологічної рівноваги.

        Інша річ, якщо стрес настільки сильний, що заважає діяти або триває надто довго, виснажуючи організм. Тоді людина перебуває у стані дистресу і він цей стан не корисний для нас. Нема значення, що викликало стрес – реальна загроза чи словесна образа, реальні події чи уявні, – організм реагує більш-менш однаково. Для різних стресових подій ця реакція різниться лише силою емоцій – від легкого занепокоєння до паніки, а також рівнем фізичного напруження – від практично невідчутного до «вискакування» серця із грудей і “заніміння” м'язів.

         Здавання тестів зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) – обов'язкова умова вступу до вищого навчального закладу і важлива подія у житті випускників.

      Отже, кілька моментів,  на які варто звернути увагу випускникам і не тільки:

       1. Зверніть увагу, підготовка до ЗНО передбачає вивчення значних  об’ємів інформації. Стрес (а на іспиті він дається взнаки) включає ту  частину мозку, яка відповідає за емоційне реагування, і в такій ситуації важче згадати інформацію, особливо завчену. Натомість краще згадується те, що має емоційне забарвлення". Врахуйте це і у підготовці використовуйте меми, цікаві відео, комікси, пісні. Можна пошукати готові, придумати власні чи пригадати, які використовували учителі під час уроків. У текстах пісень можна знайти ілюстрації до всіх правил і винятків української мови.

        2.Важливим є ваше ставлення до події ЗНО.  Якщо оцінювати ЗНО як шанс вступити у престижний вуз, то екзамен сприймається позитивно, як можливість, а якщо ставитись до ЗНО як до потенційної неприємності – то починаємо "накручувати" себе.

        Що врахувати при підготовці до ЗНО:

  1. Не ставте перед собою надзавдань.  Підготовку до тестування треба починати заздалегідь, поступово. Розбивайте великі завдання на частини – один із прийомів тайм-менеджменту: «слона» краще їсти кусочками. 
  2. Слідкуйте за режимом дня.Сон – не менше 8 годин. Пам'ятайте, під час сну в людському мозку відбувається “генеральне прибирання”, відбувається інтеграція пам’яті,  організація пізнавальних функцій.
  3. Розумові навантаження чергуйте з фізичними вправами та відпочинком.
  4. Заспокійливі препарати – не перед іспитом! Ні в якому разі не можна приймати напередодні іспитів седативні препарати.
  5. 5Отримайте додаткову інформацію про те, як діяти у форс-мажорних ситуаціях (запізнилися, захворіли, забули документи, бачите порушення, тощо)

Пам’ятайте  про саморегуляцію безпосередньо на ЗНО:

  1. Візьми з собою воду - прозора пляшка з водою дозволена правилами.
  2. Для відчуття меж і балансу є дуже проста вправа «крило янгола»: поклади праву руку на своє ліве плече, немов обіймаючи. Можна уявити, що це рука друга, когось із батьків або викладача.
  3. Подихай певний час так, аби видих був довшим, ніж вдих: вдих – «м’ячик летить вгору, видих – униз падає шовковий платок» Таке дихання допоможе заспокоїтись. Для відчуття стійкості можна покласти руки на живіт і зробити декілька вдихів-видихів.
  4. Зроби собі масаж зап'ястя між кісточками, що розділяють четвертий і п'ятий пальці - це зона, яка відповідає за реакцію на стрес, страх, тривогу.
  5. Приготуй заздалегідь свій «якір уваги» - приший на одяг яскравий ґудзик або одягни браслет. Погляд на цю річ повертатиме тебе у «реальність» під час тестування.
  6. Можеш постукати по столу, переставити стілець, розкласти ручки, позначити, що це «ваше» місце. Відчуття «свого місця» де б не був, дає можливість зосередитись і краще думати, посилюючи нашу незалежність.

    Вправа для самоаналізу: щодня перед сном аналізуйте свої досягнення, обов’язково знайдіть мінімум п’ять пунктів, за які варто себе похвалити від усього серця!